Дискусія навколо походження СНІДу привернула до себе значний інтерес із самого початку епідемії. Однак існує небезпека, що під час спроби визначити, звідки виник СНІД, люди можуть спробувати використати дискусію і покласти провину за хворобу на окремі групи людей або певний спосіб життя.

Перші випадки захворювання на СНІД не дали достатньої інформації про джерело захворювання. Зараз уже доведено, що причиною захворювання на СНІД є ВІЛ-інфекція. Тому для визначення джерела виникнення СНІДу, потрібно встановити джерело ВІЛ-інфекції. Питання походження ВІЛ-інфекції може виходити далеко за межі просто академічного інтересу, тому що розуміння того, звідки походить вірус і як він розвивався, може бути вирішальним в розробці вакцини проти ВІЛ-інфекції і більш ефективних лікувальних препаратів у майбутньому.

Часто вважають, що ВІЛ – дуже молодий вірус, що перейшов від тварин до людей і досить швидко поширився далі. Насправді існує кілька теорій про походження ВІЛ і тривалості присутності вірусу в людській популяції.

Найперша гіпотеза походження ВІЛ пов'язана з мавпами. Її висловив більше 20 років тому американський дослідник Б. Корбетт. На думку цього вченого, ВІЛ вперше потрапив у кров людини в 30-х роках минулого століття від шимпанзе - можливо, при укусі тварини або в процесі розділення людиною туші тварини. На користь цієї версії є серйозні аргументи. Один з них - в крові шимпанзе дійсно був знайдений рідкісний вірус, здатний при потраплянні в людський організм викликати стан, схожий на СНІД.

На сьогоднішній день існує два види ВІЛ: ВІЛ-1 і ВІЛ-2.

Було встановлено, що ВІЛ-1 є нащадком вірусу імунодефіциту мавп (ВІМ), який було виявлено у деяких африканських мавп, через велику генетичну подібність цих двох вірусів.

На думку іншого дослідника, професора Р. Геррі, СНІД набагато старший: його історія налічує від 100 до 1000 років. Один з найсерйозніших аргументів, що підтверджують цю гіпотезу - саркома Капоші, описана на початку XX століття угорським лікарем Капошем як "рідкісна форма злоякісного новоутворення", свідчила про наявність у хворого вірусу імунодефіциту.

Багато вчених вважають батьківщиною СНІДу Центральну Африку. Ця гіпотеза, в свою чергу, поділяється на дві версії. Згідно з однією з них, ВІЛ вже давно існував в ізольованих від зовнішнього світу районах, наприклад, в племінних поселеннях, загублених у джунглях. З часом, коли міграція населення збільшилася, вірус вирвався "назовні" і почав швидко поширюватися. Друга версія полягає в тому, що вірус виник як наслідок підвищеного радіоактивного фону, який зареєстрований у деяких районах Африки, багатих покладами урану.

Однак важливо відмітити, що практично не існує достовірних даних тестування на антитіла, які б доводили, що ВІЛ був присутній у значному масштабі в африканських містах до 1981 року, а це – щонайменше через три роки після того, як він почав з’являтися серед чоловіків, що мали секс з чоловіками та споживачів ін’єкційних наркотиків у Північній Америці.

Порівняно нещодавно з'явилася ще одна гіпотеза, що належить англійському досліднику Е. Хупеор: вірус з'явився на початку 50-х років двадцятого століття внаслідок помилки вчених, що працювали над створенням вакцини від поліомієліту. Помилка полягала в тому, що для виробництва вакцини використовувалися клітини печінки шимпанзе, які ймовірно містили вірус, аналогічний ВІЛ. Одним з найбільш сильних аргументів на користь цієї гіпотези є факт, що вакцину випробовували саме в тих районах Африки, де на сьогоднішній день зареєстровано найвищий рівень інфікованості вірусом імунодефіциту.

Деякі люди припускають, що ВІЛ-інфекція була розроблена ЦРУ, у той час як інші впевнені, що ВІЛ-інфекція була розроблена фахівцями генної інженерії.

Твердження про те, що ВІЛ була штучно створено як біологічну зброю нереалістичні: до початку епідемії в жодного вченого не було біотехнологічних інструментів, необхідних для створення ВІЛ із відомих лентивірусів.

Чим спричинена раптова епідемія вірусу?

Існує декілька факторів, які могли вплинути на раптове поширення епідемії, включаючи такі, як міжнародні переїзди, сфера роботи з кров’ю та розповсюджене використання наркотиків.

Особливо була підкреслена роль міжнародних переїздів у поширенні ВІЛ-інфекції після випадку, який називають випадком "нульового пацієнта".
"Нульовим пацієнтом" був канадський бортпровідником на ім’я Гетан Дуглас, який багато пересувався по всьому світу. Аналіз декількох ранніх випадків захворювання на СНІД показав, що заражені люди були безпосередньо або опосередковано втягнені в сексуальні відносини з цим бортпровідником. Усі випадки мали місце в різних американських містах і продемонстрували роль міжнародних переїздів у поширенні вірусу. Це також наштовхнуло на думку, що захворювання, можливо, було наслідком дій єдиного посередника передачі вірусу.

Нове дослідження, представлене на Одинадцятому міжнародному конгресі з вірусології в серпні 1999 р., взяло під сумнів існуючу теорію походження ВІЛ.
Група професора Роберта Гаррі з Туланського університету (Новий Орлеан) підтвердила, що молодий працівник секс-бізнесу помер від пов’язаного з ВІЛ опортуністичного захворювання в Сент-Луїсі (США) у 1968 році. Зразки тканин тіла чоловіка заморозили після його смерті, і група професора Гаррі згодом виявила, що він був інфікований різновидом ВІЛ, подібним ВІЛ-1, підтип ІІІ/LAІ.

Цей вірус скоріше інфікує Т- клітини, ніж макрофаги, як стверджує професор Гаррі. Він вважає, що більш легка форма ВІЛ існувала серед людей уже протягом сотень або тисяч років і що сьогоднішню пандемію викликала недавня мутація вірусу.

У 2000 році дві групи вчених (зі США і Бельгії) використовували молекулярне визначення генетичного коду вірусу для визначення середньої швидкості еволюції ВІЛ і на основі цієї інформації розрахували час розвитку різних підвидів ВІЛ-1 групи М. Обидві групи дійшли висновку, що поява нових видів ВІЛ мала місце між 1910 і 1940 роками.

Джерело: за матеріалами посібника «Люди и ВИЧ. Книга для неравнодушных». К. - 2004