About us
Library
Links
 

 

Тестування

У світі існує три види тестів на ВІЛ – добровільний (ти сам хочеш дізнатися про свій статус), обов’язковий (якщо, наприклад, ти вирішив стати донором), та примусовий (коли тебе змушують проходити тест, не питаючи твоєї згоди).

Чи знаєш ти, що в Україні примусове тестування є законодавчо забороненим, а підстав для обов’язкового тестування дуже мало? Як взагалі ти уявляєш собі процедуру тестування та отримання результатів? Чи впевнений ти, що тобі підходить той різновид тесту, який тобі пропонують, і що саме цей тест дозволить отримати об’єктивну інформацію, щодо твого ВІЛ-статусу?

Як проходить тестування?

Процедура проведення аналізу на ВІЛ-інфекцію є однаковою незалежно від того, здається кров анонімно, чи ні. Спочатку заповнюється бланк (із зазначенням імені або без нього), потім відбувається звичайний забір крові з вени обсягом декілька мілілітрів за допомогою шприца чи спеціальної вакуумної помпи. Весь інструментарій, який використовується, є стерильним та одноразовим. Результати аналізів готові, здебільшого, за 1-2 дні.

У нашій країні держава гарантує безкоштовне тестування разом із обов’язковим до- та після тестовим консультуванням. На жаль, не в усіх кабінетах тестування є спеціаліст-консультант, але ви у будь-якому разі маєте право дізнатись про його наявність та звернутись до нього.

Перед проведенням аналізу консультант допоможе вам оцінити ризик передачі ВІЛ, який ви мали, пояснить у чому суть аналізу і які результати можна отримати даним методом. Таким чином, мета дотестового консультування – дати людині зрозуміти, що саме і навіщо вона робить, а також усвідомити наслідки свого кроку. кщо у вибраному вами кабінеті тестування є консультант, не нехтуйте його допомогою, який би результат аналізів ви не отримали.

Після отримання негативного результату вам необхідно буде розібратися, чи це означає відсутність вірусу в організмі і чи не треба повторити аналіз за 4-6 тижнів. Також можна обговорити, як змінити свою поведінку на менш ризиковану та знизити ризик передачі вірусу в майбутньому.

У випадку невизначеного результату аналізів консультант розкаже, що означає це формулювання і які наступні кроки вам необхідно зробити у зв’язку з цим результатом. Вам повинні розказати, як жити з невизначеним результатом і допомогти дочекатись результатів повторного аналізу.

Якщо тест дав позитивний результат, консультант повинен пояснити, що це означає, підтримати вас, порадити, як будувати свою стратегію поведінки далі: чи перездавати аналізи, чи ставати на облік у СНІД-центр, як слідкувати за своїм здоров’ям.

У вас може виникнути бажання поставити консультанту питання щодо шляхів попередження передачі ВІЛ-інфекції, отримати інформацію про організації, які займаються просвітницькою роботою та надають послуги ВІЛ-інфікованим людям та їх близьким.

Таким чином, консультація допомагає зрозуміти, який ваш справжній ВІЛ-статус і як зробити свою поведінку менш ризикованою щодо передачі вірусу. За вашим бажанням у консультації можуть брати участь родичі, сексуальний партнер, друзі та ін. Консультації проводять спеціалісти різного профілю: працівники охорони здоров’я (лікарі, медсестри), волонтери та співробітники громадських організацій, які пройшли спеціальну підготовку.

Види тестів

Визначити наявність ВІЛ можливо за допомогою спеціальних тестів. Процес тестування полягає у виявленні антитіл, які виробляються організмом у відповідь на проникнення вірусу.

1-й тест – імуноферментний аналіз (ІФА). Це найбільш розповсюджений метод діагностики. Через три місяці після того, як вірус потрапить у кровотік, в організмі людини накопичується та кількість антитіл, яку може виявити імуноферментний аналіз. Приблизно в 1% випадків аналіз дає хибнопозитивний чи хибнонегативний результати.

Хибнонегативний результат може бути отриманий, якщо антитіла до вірусу не встигли виробитися чи на термінальній стадії СНІДу, коли вірусу в крові так багато, що клітини CD-4 та антитіла практично відсутні. Якщо ви бажаєте переконатися у тому, що ваш негативний результат не є насправді хибнонегативним, має сенс перездати ІФА ще раз через три місяці.

Хибнопозитивний результат, здебільшого, виявляється при обстеженні пацієнтів з хронічними інфекційними, аутоімунними, онкологічними та деякими іншими захворюваннями, а також у випадку вагітності. Тому кожний позитивний результат обов’язково перевіряється на більш чутливому тесті – імуноблоті. Позитивний результат імуноблоту після позитивного ІФА є достовірним на 99,9% - це максимальна точність для будь-якого медичного тесту.

2-й тест – імуноблот (ІБ). Цей тест визначає наявність специфічних антитіл до ВІЛ. Результат може бути позитивним, негативним та сумнівним (або невизначеним).

Невизначений результат може означати, що у кровотоці людини є ВІЛ, але ще не весь спектр антитіл вироблено організмом. Здебільшого, за 1-3-6 місяців з моменту отримання сумнівного результату у сироватці з’являються одне за одним всі антитіла та ВІЛ. У цьому випадку сумнівний результат є свідченням початкової стадії ВІЛ-інфекції. Невизначений результат імуноблоту також може означати, що людина не інфікована ВІЛ, але в її організмі є антитіла, схожі на антитіла до ВІЛ. Такий результат буває у хворих на туберкульоз, онкохворих реципієнтів, які отримують багаторазові гемотрансфузії (переливання крові), у вагітних жінок. При невизначеному результаті ІБ пацієнт знаходиться під спостереженням лікаря-інфекціоніста та повторює аналіз через 1, 3 та 6 місяців.

3-й тест – полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР). Він використовується для визначення РНК та ДНК вірусу. Це дуже ефективна та чутлива реакція, яка дозволяє отримати результат, досліджуючи ДНК усього лише однієї клітини, шляхом множення (чи – ампліфікації) специфічних послідовностей ДНК. ПЛР використовується для:
•    визначення наявності чи відсутності самого ВІЛ у «період вікна» та за сумнівного результату імуноблоту;
•    для визначення того, який вірус присутній в організмі – ВІЛ-1 чи ВІЛ-2;
•    для визначення та контролю вірусного навантаження;
•    для визначення ВІЛ-статусу новонароджених, які народилися від ВІЛ-інфікованих матерів;
•    у службах переливання крові.
Чутливість даного тесту є дуже високою: він виявляє сам вірус, причому за дуже короткий час (в середньому близько10 днів) з моменту імовірного інфікування. Однак, ця ж висока чутливість дозволяє тесту реагувати і на багато інших інфекцій, що призводить до частих хибнопозитивних результатів. Тому за результатами цього тесту ніколи не встановлюється остаточний діагноз.
Проведення ПЛР вимагає складного лабораторного обладнання та високої кваліфікації спеціалістів. Більш того, метод є дуже дорогим і тому у масовому тестуванні на ВІЛ, яке, згідно законодавства, проводиться для населення безкоштовно, застосовуватися не може.

4-й тест – так званий експрес-тест. Його застосовують в екстрених ситуаціях (наприклад, під час операцій за життєвими показниками чи при пологах). Проведення експрес-тесту не вимагає складного обладнання та високої кваліфікації персоналу, але його результат має потім бути підтверджено стандартним тестуванням на ВІЛ.

Коли ти маєш право не здавати тест на ВІЛ?

У світі існує три види тестування: добровільне, обов’язкове та примусове.

В законодавстві України відсутня норма, щодо примусового тестування на ВІЛ.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або на законних підставах тимчасово перебувають на території України мають право на медичний огляд з метою виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини. Такий медичний огляд проводиться добровільно.  Добровільне тестування у нашій країні згідно із Законом України “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення”  є безкоштовним, конфіденційним, а за бажанням особи-анонімним.

Відомості про результати тестування, наявність чи відсутність ВІЛ-інфекції в особи, яка пройшла медичний огляд, є конфіденційними і становлять лікарську таємницю. Передача такої інформації дозволена тільки особі, якої вони стосуються, а у випадках, передбачених законами України, також законним представникам цієї особи, закладам охорони здоров’я, органам прокуратури, слідства, дізнання та суду.

Тестування без згоди пацієнта, тобто втручання в організм людини без її згоди, законодавчо заборонено.

Обов’язковому лабораторному дослідженню на наявність ВІЛ-інфекції підлягає кров (її компоненти) отримана від донорів крові (її компонентів) та донорів інших біологічних рідин, клітин, тканин та органів людини.
Переливання крові (її компонентів), а також використання інших біологічних рідин, клітин, органів, тканин у медичних цілях дозволяється лише після обов’язкового лабораторного дослідження крові донорів на ВІЛ-інфекцію.

Ніхто не зобов’язаний підтверджувати свій ВІЛ-статус та проходити обов’язкове тестування. Запам’ятайте, будь ласка: відмова здавати аналіз за законом не є підставою для відмови у медичній допомозі. Навіть при проведенні черевної операції, ніхто не має права змусити вас проходити тестування. Вам можуть тільки запропонувати пройти такий тест.

Ви також не зобов’язані проходити тестування для отримання медичної книжки.
 
Джерело: за матеріалами посібника «Формувння орієнтації на здоровий спосіб життя». М. - 2011 р. 
 

 
Громадська організація "Cоцiум" © 2021